Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

тоді, коли 'цілі армії вторгнуться в ці піщані

простори'. І справді, тисячі солдат і робітників уже проникли

на територію Шамбали, щоб добувати нафту в Цайдамі. Та таке

було давно передбачено.

У чому ж секрет цього осередку космічної культури?

Доброта, взаємоповага, здоровий спосіб життя, ретельно

продумане планування, ієрархічна дисципліна, безкорисливість і

прагнення співпрацювати з матір'ю-природою. Інтереси цього

ерудованого Братства охоплюють науку, філософію, релігію,

мистецтво й музику в найширшому розумінні. Це зовсім не рай для

лінивих і байдужих, не сонливий Шангрі-Ла. Це -- серце людства,

яке упродовж віків самовіддано бореться з невіглаством,

жертвуючи заради цього своїми найблагороднішими членами. Але

справжньої історії цих мучеників за правду ще не написано.

У цій спільноті, що грунтується на засадах

співробітництва, дисципліни, братерської любові й філософського

ідеалізму, якщо і бувають якісь розходження в поглядах, то

ніколи не буває розбрату і чвар, бо Шамбала -- це синонім

гармонії.

На завершення цього розділу не зайве згадати й такий

істотний факт, як останнє злиття общин Шамбали; воно мало місце

в Тібеті у XIV столітті, а очолив його Цонкаба. Він здійснив

свій задум із монастиря Таші Лхунпо поблизу Шігадзе. А. П.

Сіннетт так описує цю визначну подію:

'З незапам'ятних часів у Тібеті існує певний засекречений

район, досі зовсім невідомий, досяжний хіба що для

втаємничених, але неприступний для звичайних мешканців як цієї

країни, так і інших. У цьому таємничому районі живуть адепти.

За минулих часів махатм було значно більше, розсіяних по всьому

світу. Поступ цивілізації спричинився до магнетизму, до якого

вони прагнули, проте в епоху, про яку мовиться, тобто в XIV

столітті, вже почався загальний рух до Тібету частини

окультистів, доти розсипаних по всіх усюдах'.

У той час, коли лише кілька тібетських лам знають про

існування Північної Шамбали й про зв'язок своїх найвищих

пандітів із цією оазою бодісатв, найдоброчесніші й

найосвіченіші з них зберігають таємну науку, що є, безперечно,

спадком самої Шамбали. Наука ця -- калачакра, або Колесо часу.

Про неї і піде мова в наступному розділі.

5. КАЛАЧАКРА, НАУКА БОДІСАТВ

Хоча на сьогодні жодного предмета з Шамбали в наших музеях

не виявлено, тібетські книги 'Ганжур' і 'Данжур' містять

тексти, нібито скопійовані з манускриптів Шамбали. Крім того,

упродовж історії посланці з місіями в зовнішній світ

споряджалися Північною Шамбалою. Ці два факти підтверджують

достовірність культурного й наукового центра, схованого у

відособленому куточку земної кулі.

Ці тібетські тексти мовлять і про науку калачакру,

завуальовану символами й алегоріями, яких годі зрозуміти

будь-кому, окрім втаємничених лам. Тібетський буддизм вважає,

що знання калачакри відкриває двері до сприйняття таємного

вчення бодісатв -- істот, які завершили свою земну еволюцію і

присвятили себе людству.

До запровадження соціалізму в Китаї у монастирях Таші

Лхунпо поблизу Шігадзе й Кум-бум у Північно-Східному Тібеті

діяли спеціальні школи, де вивчали калачакру. Багато монастирів

у Тібеті й Монголії мали вчителів з цього предмета. Щоб

потрапити в школу калачакри, лама мусив провести кілька років у

монастирі і заслужити репутацію суворого аскета. Після цього

настоятель монастиря міг рекомендувати його в цю школу. Лише

найздібніші, найрозумніші й найдоброчесніші лами ставали учнями

таких таємних шкіл.

Хоча більшість кандидатів складають жовто-шапкові лами3,

прихильники реформованого буддизму Цзонкаби, який загалом

заперечує тантричну магію4, калачакра зажила неабиякої слави

саме завдяки цим ламам. Історія свідчить, що й сам Цзонкаба був

учителем калачакри.

Вивчення калачакри починається з астрономії, астрології та