втаємничених мовить, що вони були
здатні розуміти значення загадки існування, осягаючи його мету
і межі, як то визначиш Зевс'. Ці слова -- хороший ключ до
філософської суті Великих містерій.
Дев'ятнадцять віків тому Філон Александрійський написав
про Великі містерії такі знаменні рядки: 'О ви, втаємничені,
чиї вуха очищені, прийміть це в свої душі, як таємницю, щоб
ніколи її не втратити! Не відкривайте її профанові! Оберігайте
її в собі, як нетлінний скарб -- не як золото чи срібло, а як
щось куди цінніше, куди вартісніше від будь-якої речі, бо це --
знання Великої Причини, Природи і того, що вони обоє зродили'.
У Єгипті, Греції, Вавілоні й Індії втаємничені
розмірковували про безмежне зоряними ночами, чекаючи на
одкровення. Так Піфагор відкрив сім нот у музиці і 'музику
сфер', філософський сенс чисел і кулясту форму Землі. Так само
й Платон установив, що абстрактні ідеї творять свій власний
невидимий світ. Одвічну природу всесвіту відкрив Геракліт
Понтійський. Більша частина грецької філософії бере початок з
Єгипетських містерій. Піфагор і Платон навчалися у верховних
жерців країни на Нілі.
І видатний історик античності, Геродот, говорив про
містерії з видимою повагою: 'Я зберігаю глибоке мовчання про ці
містерії, з більшістю яких я познайомився'.
Містерії завжди користувалися зашифрованою мовою, щоб
зберегти таємні знання. Цей дивний звичай підтверджує Платон у
листі до Діонісія Молодшого: 'Я мушу писати тобі загадками,
щоб, коли моє послання буде перехоплене на землі чи на морі,
його не зрозумів той, хто його прочитає'. Потайна символіка
Великих містерій робила їхнє вчення 'незрозумілим для дурнів',
як казали втаємничені. Упродовж історії ці вищі люди багато
слухали, мало говорили й активно діяли.
'З найдавніших часів існує таємний міжнародний код
символів, яким користуються втаємничені, що мають ключ до цих
окультних доктрин. Ці знання досі ретельно оберігають релігійні
братства в Індії, Тібеті, Китаї, Монголії та Японії' (В. 1.
Еванс-Вентц. Тібетська книга смерті.--Оксфорд, 1927).
Схоже, існував постійний обмін знаннями між групами
втаємничених Азії та Середземноморського басейну, попри великі
відстані, що їх розділяли. Це пояснює, чому вчення про
переродження раптово з'являється в піфагорійців Кротони
(Італія). Хоча його знали і в Єгипті, не виключено, що його
привіз з Індії саме Піфагор.
За Ціцероном і Вергілієм, містерії виходили з доктрини
переродження і вчили, що нещастя й лиха цього життя є спокутою
за вчинки й гріхи минулого життя. Ця ідея могла бути запозичена
в Індії, з якою Стародавня Греція та Рим підтримували культурні
й торговельні зв'язки.
Допуск до Великих містерій вимагав складних процедур, що
називалися ініціації. З праць класичних авторів відомо, що під
час цих ритуалів мали місце незвичайні явища. У 'Федрі' Платон
так описує свої враження: 'Ми стали свідками цілісних, простих,
незмінних і благословенних видінь, що складалися з чистого
світла'. Прокл (V ст.) додає, що 'боги прибирали різноманітних
форм, постаючи в різних подобах, а інколи навіть у вигляді
безформного сяйва'.
Сократ нібито мусив визнати, що 'ті, хто встановив
містерії, були людьми винятково геніальними'. Найосвіченіші уми
давнини -- Піндар, Платон, Плутарх, Евріпід, Арістофан,
Ціцерон, Епіктет, Марк Аврелій і багато інших -- дали найвищу
оцінку містеріям. Твори цих великих мислителів засвідчують їхню
глибоку повагу до містерій. Історична істина полягає в тому, що
велика наука, глибокі знання і висока філософія шкіл
єгипетських містерій надихали найвидатніших представників
класичної епохи.
Найпоширенішими з містерій були містерії Ізіди, Орфея,
Діоніса, Елевса, Церери й Мітри. Ініціації відбувалися вночі,
переважно в печерах, лабіринтах чи пірамідах. Виразно прозирає
космічний характер і зміст Великих містерій, що випливають з