Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

довелося залишити в одному селі наприкінці

третього року, бо вкрай погіршилося їхнє здоров'я. Сам отець

Сергій украй виснажився, проте вирішив або продовжити путь, або

вмерти.

Чутки серед місцевих жителів у районах, які він проминав,

свідчили, що загадкова країна насправді існує. Один провідник,

певно, монгол, запевняв його, що знає дорогу в священне

царство, яке ще називали Заповідною Землею, Землею білих вод і

високих гір. Землею осяяних душ, Землею живого вогню. Землею

живих богів і Землею чудес.

Ще через три місяці отець Сергій досяг кордонів Біловоддя

-- білого озера, вкритого шаром солі. Його останній провідник

відмовився іти далі, боячись невидимих стражів снігових гір

Руський чернець залишився один, не боячися смерті і вірячи в

існування святах людей. Та й надто він був виснажений, аби

повернутися назад.

Через кілька днів дороги перед ним раптом постало двоє

незнайомців. Він їх розумів, хоча вони розмовляли незнайомою

мовою. Потім Сергія відвели в село, де після відпочинку йому

дали роботу. Незабаром його переправили в інше селище, де його

прийняли, як брата.

Минали місяці й роки. Слов'янський чернець оволодівав усе

новими й новими знаннями. Він був безмежно щасливий, що нарешті

знайшов терплячих, співчутливих, всевидющих мудреців, що

трудилися на благо людства. Самі невидимі, вони знали все, що

робиться в зовнішньому світі.

Отець Сергій казав, що багато людей з різних країн марно

намагались дістатися сюди. Тут існував закон, за яким лише

семеро осіб за століття могли відвідати це місце. Шестеро з них

мусили повернутися в мирський світ, отримавши таємні знання. А

один залишався, і він не старів, бо час для нього зупинявся.

Ця сага перегукується з оповіддю про царство пресвітера

Іоанна, яку я розповім далі. Заповідна земля, або Земля живих

богів може бути лише Тібетом, який має такі назви й сьогодні.

Отже, фольклор Давньої Русі засвідчує реальність общини

натхненних людей в серці Азії, що зоветься Країною Білих Вод.

Поза сумнівом, це -- інша версія переказів про Шамбалу.

7. СВІТЛОНОСЦІ

У попередніх розділах описувалася загублена оаза високої

духовної культури. Тепер варто розглянути іншу цікаву

можливість, а саме, що цей центр направляв великих

реформаторів, аби піднести людство на вищий щабель свідомості.

В Індії таких божественних посланців, що з'являлися певної

епохи, називають аватарами. Ці надлюдські істоти переродилися,

жертвуючи собою задля спасіння людства. Оскільки всіх месій тут

розглянути годі, коротко проаналізуємо лише місії Крішни,

Гаутами Будди й Ісуса Христа. А також простежимо їхні зв'язки з

обителлю магів.

Є й інші посланці -- пророки. І їхні дії скеровують

безпосередньо махатми і в певні історичні відтинки стосуються

окремих частин світу. Ми вибрали двох пророків -- Мойсея й

Магомета, аби проілюструвати постійну допомогу оази космічної

культури. Спасителі й пророки -- невід'ємна частка ідеології

минулих віків. Заснування нового світу соціалізму і роль Леніна

буде розглянуто окремо.

Усі соціальні чи релігійні рухи, ідеал яких -- спільне

благо й мир на землі, завжди підтримувались Ієрархією Світла.

Може здатися дивним, що цілковито різні ідеології походять з

одного і того самого джерела, але це так. Річ у тому, що кожна

доктрина призначена для певної епохи. Коли вчення

спотворюється, воно щезає, аби поступитися місцем динамічнішій

і сучаснішій ідеології. Ця істина повинна виховувати в нас

терпимість, бо правда має багато облич.

Ми розпочнемо це обговорення з життя Крішни -- однієї з

найдавніших відомих аватар. Його вчення і нині надихає мільйони

індусів і керує їхнім життям. Крішна народився від цнотливої

дівчини Девакі в пастушій хижці в прекрасній гімалайській

долині біля підніжжя гори Меру, що є іншою назвою Калапи, або

Шамбали.