Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

йому не друкувати книги. Останнє попередження було куди

серйознішим, ніж попередні, бо пізніше, коли повернувся в

Росію, М. Нотович зазнав переслідувань з боку Синоду

православної церкви і за його рекомендацією був висланий

царською жандармерією до Сибіру.

Те, що відомий письменник поставив на карту не лише свою

кар'єру, а й життя, вочевидь свідчить про переконаність цієї

людини, яка видала в Європі тібетську книгу.

Переклад Нотовича чітко окреслює, які області Індії

відвідав Ісус: 'Відтак він полишив Непал і Гімалайські гори,

спустився в долину Раджпутани і продовжив путь на захід,

проповідуючи різним народам про вищу досконалість людини'. Ця

хроніка свідчить, що Ісус побував не лише в Індії, а й у

Гімалаях, обителі магів.

Певність, що Ісус подорожував по Індії, висловлює і така

поважна особа, як британський резидент у Кашмірі (1911 р.) сер

Френсіс Янгхазбенд. Ось що він пише в книзі 'Кашмір': 'У

Кашмірі близько 1900 років тому жив святий на ім'я Йус Асаф, що

проповідував притчами і при цьому вживав багато тих притч,

якими користувався і Христос -- скажімо, притчу про сіяча. Його

гробниця знаходиться в Шрінагарі і, за переказом, засновник

секти квадіані Йус Асаф і Ісус -- одна й та сама особа'.

Перший прем'єр-міністр Індії Джавахарлал Неру в книзі

'Погляд на світову історію' й собі згадує цей переказ: 'Повсюди

в Центральній Азі^- в Кашмірі, Ладакху, Тібеті і навіть далі на

північ існує тверде переконання в тому, що Ісус, або Ісса

'подорожував у цих краях'.

У книзі М. Реріха 'Ворота в майбутнє' (Рига, 1936)

наводяться цікаві подробиці про навчання Ісуса замолоду: 'Ми

чули й іншу легенду, як Христос ще молодим прибув до Індії з

караваном купців і як він вивчав вищу мудрість у Гімалаях.

Кілька версій цієї легенди ми чули в Ладакху, Сінцзяні й

Монголії, проте всі вони сходяться в одному: Христос певний час

перебував у Індії та Азії'.

1967 року тібетські емігранти опублікували в Індії

'Тібетсько-шаншунський словник', де вміщено тексти із

старовинних книг релігії Бон. Один із параграфів надзвичайно

цікавий: 'Чудотворець Ессес прийшов тоді до країни Шаншун-Мар

(Північний Тібет)'. В іншому уривку описується, як цей учитель

Ессес (або Еша) проповідував у Персії в першому столітті нашої

ери.

Ессес відноситься до найвищих божеств релігії Бон.

Священна танка (прапор) послідовників релігії Бон зображає

Аді-Будду (або його еквівалент Бон) у центрі, з майбутнім

месією ліворуч і Ессес праворуч. Ось що каже радянський учений

Броніслав Кузнєцов ('Байкал', 1969, No 3): 'Я вважаю, є

підстави допускати, що Ессес -- це Ісус. Проте, погодьтеся, що

повірити в його подорож до Тібету можна лише тоді, коли ми

знайдемо досить переконливі свідчення цього'. Це дослідження

робить значний внесок у гіпотезу про подорож Ісуса до Азії, хоч

і належить воно більше науковцю, аніж теологу чи теософу.

Таємне вчення Сходу стверджує, ніби саме в братстві

ессенів постало християнство і ніби сам Ісус був ессеном, як і

Іоан Хреститель. Питання про те, чи були ессени або терапевти

(єврейські ченці) зв'язані з першими християнами, було вирішено

церковним істориком III століття єпископом Євсебієм, який

заявив, що 'стародавні терапевти були християнами, а їхні

писання були нашими Євангеліями і посланнями'.

Датування життя Ісуса може виявитися хибним. Євангелія ж

бо були написані через століття, а то й два після смерті Ісуса

Христа, а це -- надто довгий відтинок для історичного

повідомлення. Дивно, що Йосиф Флавій, історик 1 століття з

Палестини, взагалі не згадує Ісуса й християн, хоч і досить

детально описує різні тодішні секти в Палестині. Римський

патрицій Пліній Старший, автор 'Природничої історії', описуючи

Гудею близько 70-го року нової ери, згадує невеликі поселення

ессенів на узбережжі Мертвого моря, але обходить цілковитою