Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

важливе завдання, привертаючи західні уми до духовної спадщини

Азії.

Наприкінці минулого століття князь М. Т. Лоріс-Меліков,

виконуючи наказ архатів, запропонував цареві Олександру II

проект ліберальних реформ, щоб усунути деспотичний режим мирним

шляхом. Те робилося від імені філантропічного братства,

зв'язаного з радою адептів. Цар надто повільно розглядав

проект, а невдовзі загинув від бомби революціонерів. Коли його

спроба лібералізації Росії зазнала невдачі, Лоріс-Меліков

виїхав до Франції, де й помер 1888 року. Знаменно, що Олена

Блаватська знала князя замолоду і, можливо, знала й про його

зв'язки з братами Світла.

Можна виснувати, що програма піднесення духовності й

інтелектуальності людства діє упродовж століть. Певного часу

всі братства виконували завдання ієрархії; інтим часом окремі

особи несли нові революційні ідеї, щоб покращити соціальні

умови чи розвинути науку й філософію. Основний лейтмотив цього

великого задуму -- 'Світло здолає темряву'.

11. МІСІЯ СЕН-ЖЕРМЕНА

На Брестському пам'ятнику в північно-західній частині

площі Згоди в Парижі, на боці, зверненому до саду Тюїльрі,

відмічено місце, де стояла гільйотина, що стинала голови

'ворогам Республіки' під час Терору. За хвилину до своєї страти

мадам Ролан кинула тут осатанілому натовпу безсмертні слова:

'Свободо! Скільки злочинів коїться в ім'я твоє!'

Запобігти цьому спалахові насильства й жорстокості, не

порушуючи природного ходу соціального розвитку, намагався

великий адепт, що несподівано з'явився на французькій сцені

1743 року; він прибув із Азії, де, як прочанин, провів певний

час у віддалених гірських монастирях, а згодом був гостем щаха

Персії.

Цього посланця звали граф Сен-Жермен. Середнього зросту,

але міцної статури, він розмовляв з аристократами, не зважаючи

на їхні ранги й титули. Зате з простолюдом був душевним і

добрим. Граф не раз сидів за столом з королями та принцами,

проте ні їжі, ні вина не торкався; вдома обід йому замінювала

миска рідкої каші, схожої на звичайну тібетську страву з

ячменю.

Оскільки метою його місії було зблизитися з королями та

аристократією, аби схилити панівні кола до поміркованості й

реформ (що раніше намагався зробити Аполлоній Тіанський),

Сен-Жермен і діяв, щоб привернути їхню увагу до себе -- одяг

його прикрашали великі діаманти.

Добірне братство, до якого він належав, чудово бачило

загрозливу ситуацію у Франції XVIII століття, що до неї

призвели честолюбні війни Людовіка XIV і його непомірна

пристрасть до зведення розкішних палаців.

Граф Сен-Жермен з'явився у Франції за Людовіка XV, людини

культурної, але досить себелюбної. Графа привіз із Пруссії 1743

року маршал де Бельіль, а представила його Людовіку XV

королівська фаворитка маркіза де Помпадур, жінка освічена й

витончена. І недарма пересторога щодо майбутнього Франції

призначалася саме цьому правителю, котрий якось недбало кинув:

'Після нас хоч потоп'. Саме цей кривавий потоп і прагнув

відвернути посланець Шамбали.

Цей різновид посланців можна розпізнати за деякими

властивими їм рисами. Перш за все вони пацифісти й апостоли

вчення Серця; по-друге, вони, як правило, пов'язані з Азією. І,

по-третє, володіють невідомими силами, які можна віднести до

окультних. Сен-Жерменові якраз і були властиві всі ці риси

посланця міста Безсмертних.

Про наукові досягнення графа, який умів вирощувати штучні

перли, отримувати великі діаманти з дрібних і виготовляти не

відомі доти фарби, розповідала одна з моїх попередніх книг --

'Ми -- не перші' (український переклад див. 'Всесвіт' No

11--12, 1988). Сен-Жермен вільно володів багатьма мовами--

французькою, німецькою, італійською, англійською, російською,

португальською, іспанською, грецькою, латиною, санскритом,

арабською і китайською. Цей лінгвістичний рекорд, такий