Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

властива і їхнім історичним

записам, навіть коли здається, що в них просто неймовірні

факти. Згадаймо, що 547 р. до н. е. один китайський історик

відмовився всупереч істині прославляти свого імператора і за це

був страчений.

Згідно з найдавнішими китайськими текстами, Ну і Куа,

азіатські прототипи Адама та Єви, народилися в горах Куньлуня в

пустельному районі Центральної Азії. Важко збагнути, чому

китайський Едем розташувався в такому малопридатному місці. А

проте є дані, що в далекі часи пустеля Гобі, можливо, була

внутрішньою водоймою серед родючих земель. Тоді цілком

правомірно, що китайці мусили оселити перших людей на Землі в

провінції Шаньдун чи в долині ріки Янцзи. Це повір'я має

глибоке коріння й постійно повторюється в хроніках і текстах

Піднебесної імперії.

Величний Куньлунь, вершини якого вкривають лід і сніг, у

китайській міфології вважався оселею Безсмертних. Азіатським

Олімпом правила Сі-ван-му, Мати-володарка Заходу. Китайські

вчені не можуть пояснити, чому їхній Олімп знаходиться так

далеко від власне Китаю. До недавнього часу мало який китаєць

наважувався на подорож у цю віддалену малонаселену провінцію,

де жили вороже настроєні до них тібетці й монголи. Чи можна

вірогідно пояснити цю легенду?

Дев'ятиповерховий палац Сі-ван-му, за описами, був з

чистого нефриту. Його оточував прекрасний сад, де росло

персикове дерево Безсмертя. Воно цвіте й родить лише раз на

шість тисяч років. Тільки найрозумніші та найморальніші

чоловіки й жінки могли споживати ці чудесні фрукти, що

оберігають від смерті і дають вічну молодість. Чарівна музика

повнила палац, а його мешканці пили еліксир молодості з

водограю вічного життя. Так запевняють китайські оповідачі.

У цьому гірському масиві, згідно з легендою, лежить

прекрасна долина, захищена від стужних вітрів. Для того, хто

добувався долини, колесо перероджень зупиняється, і вони

досягають нірвани -- кажуть північні буддисти. Сі-ван-му має ще

інше ім'я -- її називають Гуаньінь, або богинею милосердя. У

Китаї та Японії її часто зображають тисячорукою і тисячоокою,

що має символізувати її прагнення допомогти людству. Гуаньінь

іноді називають 'Та, що дослухається до крику Світу', 'Богиня,

що звертає погляд на Світ', 'Милосердна захисниця'. Для

буддистів вона -- подруга Авалокітешвари, саме вона дала

людству молитву серця 'Ом мані падме хум ('О ти, скарбе в

лотосі)'. У Тібеті й Непалі її часто називають Білою Тарою, або

Долмою.

Китайці кажуть, що помічники Сі-ван-му довершені істоти,

які не старіють і не вмирають. Вони сповнені мудрості й міці,

допомагають Золотій Матері в її гуманній діяльності.

Вважається, що Безсмертні здатні мандрувати своєю волею по

Всесвіту, з одного світу в інший і навіть жити на віддалених

зірках. Досить дивна концепція як для давнини, бо вона, по

суті, відтворює сучасну ідею космічних мандрів. З іншого боку,

якщо ця концепція -- проекція розуму на далеку космічну

систему, то не менш дивно, що стародавні китайці взагалі могли

уявити собі таку можливість, оскільки в їхню епоху ніщо не

свідчило про безконечність космосу.

Стародавні книги Піднебесної описують легендарну епоху

Синів Неба, що з'явились як зичливі носії культури в третьому

тисячолітті до нової ери. Саме тоді мали місце дивні

астрономічні явища, як, скажімо, падіння великої зірки на

Острів Квітів, що його радянський філолог 1. Лисевич розміщує в

пустелі Гобі ('Азия й Африка сегодня', 1974, No 11).

Радянський учений вважає, що цей міф відбиває дійсний

спуск на світанку історії космічного корабля з інопланетними

посланцями в Центральній Азії. Ця легенда зі старовинного

китайського тексту стає ще більш значущою, коли ми взнаємо про

Білий Острів, де перебували безсмертні йоги, про яких згадують

індійські джерела.

Легенда про обитель Безсмертних досить дивна. Ще великий