Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

й

атрибути цих божеств, Західний Китай з його високими горами

вважається місцем Добра і Мудрості.

Даосисти вірять в існування країни Тебу, найпрекраснішої в

світі, захованої між Сичуанем і Тібетом, де снігові хребти

оточують вузькі долини з стрімкими потоками й водоспадами. В

святому місці Безсмертних фізичний світ стикається з невидимою

реальністю богів, і ті, кому випало щастя потрапити туди,

живуть одночасно в двох світах -- матеріальному і духовному.

Вони мають довершені тіла і найчистіші, найблагородніші душі.

Окремі деталі цих китайських легенд вражають конкретністю.

Це втаємничене місце населяють істоти, доти звичайні чоловіки й

жінки. Вони досягли священної країни завдяки своєму духовному

злету. Більше того, туди й сьогодні може попасти гідний щукач

правди, якщо він подолає в собі егоїстичні нахили.

Так виглядає ця вікова традиція Китаю, що викликає

благоговіння у його великих філософів. Ця давня віра в

існування Долини Безсмертних повинна мати реальний грунт, який,

звісно, численні покоління прикрасили всілякими подробицями.

Якщо мудреці об'єднались і створили в давні часи центр в

пустельній частині Азії, тоді міф про Безсмертних стає

зрозумілим, їхня доктрина може бути спадком якоїсь зниклої

цивілізації. І хоча самих мудреців може бути зовсім небагато,

важливість їх Давнього Знання важко переоцінити.

Реальність цієї обителі охоронців давньої традиції стане

ще відчутнішою, коли уважно ознайомитися з історичними

хроніками і повідомленнями дослідників Азії.

3. ОСТРІВ ШАМБАЛА

Народи Індії, як і Китаю, вірять, що існує обитель

досконалих людей, яку вони називають Калапа, або Катапа.

'Бгагавата-пурана' й санскритська енциклопедія 'Вачаспатья'

розміщують цю обитель на північних схилах Гімалаїв, тобто в

Тібеті. Легендарна земля Ар'яварша, звідки індуси чекають появи

майбутнього спасителя Калькі, міститься на північ від гори

Кайласа в Західному Тібеті. Вважається, що Долина посвячення

Будди розташована саме там.

Згідно з 'Курма-пураноюо, колись у північному морі існував

острів Шветадвіпа, або Білий острів, де жили великі Йоги.

Вважається, що пустеля Гобі-- дно цього давнього моря, а острів

сьогодні -- масив високих гір, порізаних глибокими долинами.

Цілком імовірно, що Мудрі Йоги ще живуть у цьому районі,

захованому серед гірських лабіринтів Азії.

Пуранічна література змальовує острів Шамбалу,

розташований посеред нектарного озера, з палацами і розкішною

зеленню. Потрапити на цей острів можна лише тоді, коли 'золотий

птах' перенесе вас туди на своїх крилах.

У тібетських рукописах цей таємничий центр називається ще

'Шамбала', або 'Дежюнг'. Отець Каселла, португальський

єзуїт-місіонер, підтверджує існування цієї 'знаменитої країни'

в своїх звітах. Певно, в нього вистачало часу, аби переконатись

у цьому, бо двадцять три роки він прожив у Шігадзе, де й помер

1650 року. Лами так поважали цього священика, що навіть

запропонували провести його в це потаємне місце -- Північну

Шамбалу. Оскільки на північ від Бенаресу в Індії є місто під

назвою Шамбала, то місцезнаходження Просвітлених за Гімалаями

називають Північною, або Чанг-Шамбалою.

Колега Каселли Кабрал писав 1625 року: 'Шамбала, на мою

думку, не Катхей (старовинна назва Китаю), а те, що на наших

картах називається Великою Тартарією'. Ці два місіонери першими

з європейців подали документовані повідомлення про Шамбалу.

Князівство Шамбала позначено й на карті XVII століття,

виданій католицькими властями в Антверпені. Угорський філолог

Ксома де Корос, що провів чотири роки в буддійському монастирі

в Тібеті (1827--1830 рр.), географічно розташовує Шамбалу між

45° і 50° північної широти за Сирдар'єю.

У 60-і роки тібетські емігранти в Індії переклали й видали

чимало книг з давньої тібетської релігії Бон. Одна із цих